Про автора. Лауреат турніру поетів в Будинку письменника (2009), дипломант видавництва «Гранослов» (2008), видавництва «Смолоскип» (2004), лауреат літературного конкурсу «Рукомесло» (2003), лауреат літературного конкурсу Західноукраїнської мистецької спілки «Поетичні Майстерні» (2001). Публикації в різних журналах, альманахах, газетах, збірках («Четвер», «Восхождение», «Темная лошадка», «Точка зрения», «Музыка в переплёте», «Пролог», «Дети Ра», «Игра в города», в книзі Артема Захарченко «Чумацька траса», в збірці «Революційна поезія, №2» і т.ін.). На деякі мої вірші є пісні в таких різних виконавців, як Леся Рой, група «7 раса», Дмитро Гайдов, Женя Мєлєшко, Дєрєвєнцев Олександр.
* * *
навіщо мені всі небесні тіла
коли в мене тіло
твоє
в голові
в моїй голові є
твоя голова
твоя голова і думки головні
про сутність,
сукупність,
свідомість й
самотність
* * *
тихо співає
тихо
баба спиває
лихо
котить яйцем
по тім'ї
друзі мої зникають
йдуть
(бо надворі вечір)
спати в щасливі
сім’ї
* * *
призначення очей -
вiдволiкати нiч
призначення ночей -
лишати віч-на-віч
бджоли - робити мед
секунд - iти вперед
токати
ре мiнор -
торкати
мiокард
* * *
iнкрустацiя
ластовинням
розпочнеться
на перше квiтня
бережи саморобне
серце
помаранчеве i
грайливе
що натружується,
бо тягне
за собою
на ланцюговi
щось холодне
слизьке
й окате
наче рибу
блiду
i чисту
* * *
«висловити почуття –
немов розпеленати
маленьку дитину
на холодному повiтрi...»
Р.Ф.
не граю в футбол,
баскетбол,
волейбол,
на басу
хой! зимо,
дивись,
я до тебе
дівчатко
маленьке
везу
аби ти його закрутила,
убила,
звела,
заховала у сніг,
заморозила,
заколисала
щоб чорнії коси її
сивими стали
карі очі її
перестали
бути тільки її очами
бо вона того варта
вона того варта
є що втрачати
* * *
важчали речі
у літніх людей
дерево
знесло
духмяне
яйце
місяця
місяць схилився у став
і розглядав
своє мертве лице
день перестав шуміти
день
іти
перестав
* * *
золоте, червоне, чорне, срібне
почалося літо непотрібне
всі розмови -
наче монологи
всі дороги -
наче манускрипти
чорну кров свою сховаю глибше
срібну кров свою віддам до краплі
й золоту свою віддам до крaплі
кров червона поміняє ритми
кров червона справжня закипить
* * *
жінки на високих підборах
похитуються, мов жирафи
такі нестійкі та ніжні
купую чутливу плівку
і довго сиджу в інеті
а що ще робіти з грішми
на що витрачати час?
найкращий вид самогубства
напевно стрибати
з даху
ще можна включити газ
тоді, коли одяг знятий
між нами лише лишай
самотності
язви страху
і джаз
* * *
впала
на ліжко
знесилена
спала
нервово
розкинувши
руки
волосся
скуйовджене
снилося
наче
гойдалася
гойдалка в небо зривалася
в небо ногами впиралася
стукала в небо ногами
так, що дощі почались
* * *
я - київ, я стомилася від себе
я пліснявію гола просто неба
бо дощ іде по вулицях моїх
плачі співає сірі та сумні
ми ні на що не здатні, окрім сліз
вода іде з майдану на узвіз
вода бліда в артеріях моїх
бліда вода попри критичні дні
* * *
А містом йдуть чутки
В повітрі вже вирує
Всі хочуть подивитись
На той вогонь чудний
Що світло
Й біль дарує
І залишає попіл
Я -
Пломінь той дурний
Що біль дарує
Й світло
А містом йдуть чутки
Що я вогнем вагітна
* * *
що це за видиво суне
хто онде лізе рогатий
схоже, тролейбус при-
«п'ятий»
злим павутинням до неба
саме його нам і треба
гуркіт і курява, крики
стогне, двигтить під ногами
наче прокинувсь еребус
гомін і лемент великий
мила, не бійсь, то тролейбус
виїхав нагло з-за рогу
сірий, мов день, недолугий
небо взялося за роги
й наче б то оре дорогу
імпровізованим плугом
* * *
в тебе очі святої терези
щось в тобі від святої терези
може те, що ти теж
давно мертва
* * *
теплі тіла дерев
плетиво протиріч
я - біла риба - день
ти - мертва риба - ніч
ти - не живий, ти - мрець
фарба і формалін
навіть коли ми вдвох
кожен із нас один
груба бездумна плоть
дикий гарячий рух
кожен твій рух углиб
з нас витрясає дух
душу із мене геть
крихти життя і ті
ти убиваєш нас
ми вже легкі й пусті
геть від самих себе
далі і далі
ми
* * *
я не аліса
не лоліта
не целюлозна
не елітна
не целюлітна
не шукаю
поліграфічні
кращі фірми
порнографічні
кращі фільми
я піна
я не афродіта
я зникну
через
сім
секунд
піду в пісок
піду у ґрунт
я не феміна
я
фініта

Інша країна
Інша політика
Iнша культура
Інша музика
Інший театр
Інше кіно
Форуми
Коли отримав листа, який публікую нижче, ще раз для себе відзначив – наша гіперпрогресивна влада робить усе для того, щоб її таки винесли на… носилках. Навіть на вила брати не доведеться, сама здохне від власної нікчемності. Та й гидко шляхетний сільськогосподарський інвентар отак поганити.
18 грудня (субота)
11 грудня театр історичного танцю «
Україна, яка дала світові Довженка й уславилася своїм «поетичним кіном», за 20 років незалежності не створила жодного повнометражного художнього фільму, котрий би набув широкого глядацького резонансу. Марними виявилися сподівання на державу, яка «відстібує» на кіно жебрацькі подаяння. Виявилося, що і в цій сфері не зрушити воза без громадської ініціативи. Сміховинні бюджети наших вітчизняних фільмів дозволяють працювати лише на аматорському рівні.